Вже багато років Ubuntu залишається найвідомішим та найякіснішим дистрибутивом на ядрі Linux. Створена компанією Canonical, операційна система зібрала навколо себе велику кількість шанувальників, завдяки чому в інтернеті у відкритому доступі є безліч матеріалів з вирішенням майже будь-якої проблеми, що може виникнути в процесі знайомства і роботи у ній.

Встановлення Ubuntu може видатися чимось важким й незрозумілим якщо ви до цього не зіштовхувались з подібним. Насправді ж це не так. Процес не набагато складніший за встановлення будь-якої програми, хіба що трохи відповідальніший. Найважчим може виявитись зміна порядку завантаження компʼютера і розмітка накопичувача (SSD чи жорсткого диска). Все інше, в більшості, зводиться до вибору потрібного варіанту та натискання кнопки “Next”.

На сьогодні актуальну версію Ubuntu я б не радив встановлювати на старі ПК. А оскільки саме на них базовою системою вводу/виводу є BIOS – в цьому дописі розглянемо встановлення Ubuntu лише на компʼютери з UEFI+GPT. Хоча встановлення на пристрої з BIOS майже не відрізняється, за виключенням нюансів з розміткою SSD.

Щоб процес інсталяції Ubuntu 24.04 не був для вас простим повторенням інструкції, а усвідомленими діями, в статті в деяких місцях я буду додавати пояснення. Тепер, якщо ви готові, почнімо!

Завантаження iso образу

Операційні системи, як правило, розповсюджуються у вигляді файлів з розширенням iso. Їх називають iso образами. Після завантаження такий файл записується на зовнішній носій (USB флешку, чи то диск) і вже з нього відбувається встановлення системи.

Образ Ubuntu 24.04 можна завантажити з офіційного сайту. Для швидшого завантаження рекомендую скористатися торрентом.

Про версії

Canonical випускає нову версію операційної системи що пів року – у квітні й жовтні. З комбінації місяця й року випуску утворюється номер версії. Тобто, Ubuntu 24.04 – це випуск квітня 2024 року.

Окрім того, кожна версія має кодове ім’я що складається з двох слів: імені тварини і його якості, що починаються на однакову літеру. Так, кодове ім’я цього релізу – Noble Numbat (Благородний Нумбат).

Кожні два роки квітневий реліз Ubuntu отримує статус версії з довгим терміном підтримки – LTS (Long Term Support). Він становить 5 років. Всі інші випуски підтримуються 9 місяців. Зазвичай у LTS релізи розробники намагаються не включати нових, недопрацьованих компонентів для максимальної стабільності системи. Тому усі важливі нововведення отримують звичайні випуски. Якоюсь мірою не LTS релізи можна назвати експериментальними.

Створення LiveUSB носія

Як писав вище, після завантаження iso файлу його необхідно записати на зовнішній носій. Скоріш за все, це буде USB флешка. Таку флешку називають завантажувальною, установочною, або ж – LiveUSB.

LiveUSB – це носій з операційною системою, що для роботи не потребує свого встановлення на компʼютер. Тобто, флешку яку ви зробите можна буде використовувати не лише для встановлення Ubuntu, але й у випадку, якщо ви не матимете можливості завантажити ОС з ПК.

Для створення LiveUSB Ubuntu можна скористатись кроссплатформенною програмою balenaEtcher, чи Rufus, якщо користуєтесь Windows.

Після створення LiveUSB можна починати підготовку до встановлення Ubuntu, налаштувавши перед тим ваш пристрій на завантаження із зовнішнього носія.

Перед тим, як розпочати

Одним із етапів встановлення Ubuntu є налаштування сховища даних. Потрібно виділити місце та створити розділи для розміщення системи. Це можна зробити безпосередньо під час встановлення за допомогою вбудованих інструментів Ubuntu. Проте, якщо у Windows увімкнено шифрування диска (BitLocker), змінювати розділи буде неможливо.

У такому випадку є два варіанти вирішення:

1. Вимкнути BitLocker, розшифрувати диск і після цього виконати всі необхідні операції під час встановлення Ubuntu.
2. Не вимикати шифрування – у Windows стиснути один із розділів через “Керування дисками” (Disk Management), звільнивши місце для Ubuntu, а розмітку диска виконати під час встановлення.

Перед будь-якими змінами обов’язково створіть резервну копію всіх важливих даних, оскільки операції зі сховищем можуть призвести до їх втрати.

Пріоритет завантаження, Boot Menu

Перші секунди після увімкнення, компʼютером керує BIOS або UEFI – мікропрограми, які керують низькорівневими функціями комп’ютерного обладнання. Серед інших функцій, вони шукають на дисках завантажувач операційної системи й передають керування комп’ютером йому. Який завантажувач знайдеться першим, той і завантажить ОС. Відповідно, щоб завантажилась система, записана на нашій флешці, потрібно щоб BIOS/UEFI знайшли її завантажувач першим. Це можна зробити декількома способами.

Простий спосіб, завантажитись з LiveUSB – викликати Boot Menu (загрузочне меню). Це список доступних для системи носіїв, серед яких має бути й створениа LiveUSB. В цьому випадку достатньо вибрати флешку і переходити до наступного кроку.

Boot Menu викликається на перших секундах ввімкнення комп’ютера клавішею, або їх комбінацією, які для різних материнських плат можуть бути різними. Частіше за все це:

• Ноутбуки HP – клавіша F9 або Esc, а потім – F9
• Ноутбуки Dell – F12
• Ноутбуки Samsung – Esc
• Ноутбуки Toshiba – F12
• Материнські плати Gigabyte – F12
• Материнські плати Intel – Esc
• Материнські плати Asus –F8
• Материнські плати MSI – F11
• AsRock – F11

Якщо вказані варіанти у вас не спрацювали – знайдіть правильний спосіб в інструкції до вашого ноутбука або материнської плати.

Якщо ж все одно не вдалось ввійти в Boot Menu для запуску ПК з LiveUSB, є варіант зі зміною пріоритету завантаження в налаштуваннях BIOS/UEFI. Він полягає в тому, що за допомогою клавіші, або їх комбінації (як і з Boot Menu) на перших секундах після включення ПК ви заходите в налаштування UEFI і там у списку носіїв на перше місце ставите Live USB.

Актуальну інструкцію можна знайти в інтернеті вказавши марку чи модель вашого ноутбука або материнської плати.

Після того, як UEFI буде налаштований на завантаження з флешки, або ви дізнаєтесь як це зробити в Boot Menu, можна вмикати пристрій.

Запуск з LiveUSB

За умови вірно виконаних попередніх кроків, після ввімкнення вашого ПК на екрані з’явиться меню завантажувача GRUB 2:

Лишаємо активний пункт Try or Install Ubuntu і чекаємо поки система завантажиться.

Вибір мови

Після завантаження системи перед нами з’явиться вікно майстра встановлення Ubuntu. Для початку, він запропонує вибрати мову майбутньої системи. Вибираємо солов’їну й тиснемо Next.

Accessibility

Наступним кроком є налаштування функцій доступності. Можна підлаштувати систему відповідно до своїх зорових, слухових, чи моторних потреб, а також читання та писання. Після тиснемо Next.

Розкладка клавіатури

Тепер виберемо розкладку клавіатури. Не дивлячись на те, що нам потрібна українська, на етапі встановлення Ubuntu краще вибрати англійську розкладку, оскільки в подальшому потрібно буде створювати обліковий запис, а там необхідно вказати свій логін та пароль саме англійською. Українську розкладку додамо пізніше, після інсталяції системи.

Тиснемо Next.

Якщо ж ви все-таки хочете на етапі встановлення Ubuntu мати декілька розкладок, їх можна додати в параметрах системи в розділі Клавіатура або Keyboard.

Підключення до інтернету

Після вибору розкладки інсталятор запропонує під’єднатися до інтернет мережі. Це не обов’язково робити, але маючи доступ до інтернету під час встановлення, Ubuntu зможе викачати та встановити додаткове програмне забезпечення набір якого ми визначимо далі.

Вибираєте варіант який для вас підходить і тиснемо Next.

Спробувати або встановити

Наступним кроком є вибір, що саме ми хочемо зробити: встановити Ubuntu, чи лише спробувати, не роблячи ніяких змін на комп’ютері. Ми хочемо перший варіант, тому лишаємо активним пункт Встановити Ubuntu і тиснемо Next.

Спосіб встановлення

Вказуємо як хочемо продовжити встановлення системи. Нам підходить перший варіант Interactive installation. Вибираємо його й тиснемо Next.

Встановлюване ПЗ

Далі вказуємо який набір програмного забезпечення хочемо інсталювати:

• Мінімальна установка – лише базові програми, необхідні для забезпечення нормальної роботи ПК.
• Повна установка – містить плеєри, офісний пакет, ігри й т.п.

Як на мене, мінімальний набір є кращим вибором, оскільки в такому випадку ви отримуєте лише найнеобхідніше, а інше, що потрібно саме вам, можна встановити й пізніше.

Сторонні драйвери

За умовчанням Ubuntu поставляється лише з відкритим програмним забезпеченням. Менше з тим, не завжди воно є, або коректно працює з обладнанням. Наприклад драйвери для Wi-Fi адаптерів.

Оскільки Canonical намагається спростити перехід і роботу в Ubuntu, в образі дистрибутива також присутні пропрієтарні елементи, такі як кодеки для відтворення аудіо або відео, але для їх встановлення необхідна згода користувача, яку і можна надати на цьому кроці.

Відмічаємо чекбокси навпроти обох пунктів (сторонні драйвери й підтримка додаткових медіаформатів) й тиснемо Next.

В мене другий пункт не активний через те, що виникли проблеми з підключенням до інтернету.

Тип встановлення

Ми підійшли до вибору типу встановлення Ubuntu на жорсткий диск. Інсталятор пропонує три можливі варіанти:

• Встановити Ubuntu поряд з Windows Boot Manager – програма вибере один з розділів на внутрішньому носії вашого комп’ютера і запропонує вибрати кількість пам’яті під Ubuntu. Після того, на виділеному просторі створиться новий розділ, куди встановиться Ubuntu. При цьому Windows і всі інші файли будуть збережені. Цей варіант підійде у випадку, якщо ви не бажаєте робити розбивку диска самостійно. Але розміщення системи й користувацьких файлів на одному розділі не найкраща ідея. Тому цей варіант не рекомендується використовувати.
• Стерти диск і встановити Ubuntu – диск вашого комп’ютера буде відформатовано. Як і в попередньому варіанті, буде створений один розділ і на нього встановиться система. Цей варіант також краще не використовувати.
• Щось інше – ми самі створюємо розділи для Ubuntu. Найважчий варіант із запропонованих, але й найкращій, оскільки ми маємо можливість самі вказати що й куди встановити. Його й вибираємо.

Тиснемо Next.

Розмітка диска

Перед будь-якими маніпуляціями з жорстким диском, робіть копії важливих даних на інший носій для того, щоб у випадку виникнення помилок не втратити їх остаточно!

Запуститься дискова утиліта:

Наразі можна побачити поточний стан диска. Це результат автоматичного його розбиття програмою встановлення Windows 10:

• sda1 – розділ завантажувача Windows;
• sda2 – зарезервований службовий MSR розділ;
• sda3 – системний розділ (диск C), на якому встановлено Windows;
• sda4 – розділ для відновлення системи.
• sda5 – розділ з файлами користувача.

Для Ubuntu створимо два розділи:

• / – кореневий, де знаходитиметься система Ubuntu;
• /home – розділ під домашній каталог, де зберігатимуться особисті файли користувача: зображення, музика, відео тощо. Також, на ньому зберігатимуться користувацькі налаштування програм.

Почнімо!

Виділення місця під Ubuntu

Для початку необхідно звільнити місце під майбутні розділи. Зробимо це шляхом зменшення розміру секції з файлами користувача (sda5). Виділяємо розділ і тиснемо кнопку Змінити.

Відкриється вікно Редагувати розділ.

• Розмір – я хочу зменшити цей розділ зі 115 до 45 Гб. Весь інший простір віддам Ubuntu.
• Використовується як – лишаю Leave formatted as NTFS оскільки це розділ Windows і окрім зміни розміру більше нічого робити з ним не треба.
• Точка монтування – можна поставити, наприклад, /windows. В такому разі після встановлення Ubuntu цей розділ монтуватиметься у вказаний каталог. Можна не вказувати нічого.

Тиснемо Гаразд.

Наш sda5 залишився NTFS, але зменшився до 45 Гб. Окрім цього, з’явилося майже 71 Гб вільного простору.

Кореневий розділ

Створимо кореневий розділ. Виділяємо вільний простір і тиснемо плюс під ним.

З’явиться діалог створення розділу:

• Розмір – залежить від того, наскільки активно ви будете користуватись системою. Якщо раніше 20 Гб було достатньо для системи та встановлених додатків, сьогодні це має бути мінімум 30 Гб, а по можливості можна й 50 Гб. В мене це тестова машина де майже не буде стороннього софту, тому 20 Гб, в конкретному випадку, вистачить.
• Використовується як – Ext4 – оптимальний варіант файлової системи для Ubuntu;
• Точка монтування – / – слешем позначається кореневий розділ.

Тиснемо Гаразд. Операція виконається.

 Домашній каталог

Для створення домашнього каталогу виконуємо такі ж кроки, як і для кореневого, і виставляємо наступні параметри:

• Розмір – весь вільний простір;
• Використовується як – Ext4;
• Точка монтування – /home;

Тиснемо Гаразд, і отримуємо 7 розділів.

Розбивка диска завершена, тиснемо Next.

Налаштування облікового запису

Тепер вказуємо дані для створення користувача. Для цього заповнюємо всі запропоновані поля.

Зверніть увагу на поле Оберіть ім’я користувача. Це – ваш логін. На відміну від вашого імені, його необхідно писати латинськими літерами.

Ваше ім’я може бути написане й кирилицею, але оскільки ми не додавали додаткової розкладки – пишемо його латинськими.

На цьому етапі також можна налаштувати автоматичний вхід в систему, якщо не бажаєте кожного разу при вході вводити свій пароль. Коли все буде заповнене – тиснемо Next.

Часовий пояс

Виберемо часовий пояс і тиснемо Next.

Підсумок

Інсталятор пропонує перевірити налаштування змін, що будуть зроблені на жорсткому диску. Перевіряємо і тиснемо Почати встановлення.

Встановлення системи

Під слайдшоу чекаємо завершення встановлення Ubuntu і по завершенню перезавантажуємо комп’ютер.

На цьому встановлення Ubuntu 24.04 поряд з Windows завершено. Коли комп’ютер вимкнеться бажано повернути налаштування UEFI, якщо ви їх змінювали, і вийняти LiveUSB. Після ввімкнення комп’ютера, нас зустріне вікно завантажувача GRUB 2 зі списком встановлених операційних систем.

Висновки

Як бачите, встановлення Ubuntu 24.04 поряд з Windows – зовсім не важка справа. Система встановлюється швидко, а з використанням інтернету, під час цього, ви отримуєте готовий до роботи ПК з усіма оновленнями.